Виставка «Нерозказані історії» презентує графічні
твори маріупольського художника Павла Пономаренка, який тимчасово мешкає у
Львові.
Пономаренко Павло Миколайович народився 1 травня 1979
року у м. Маріуполі Донецької обл. Закінчив Харківський національний
університет радіоелектроніки за спеціальністю «комп’ютерні мережі та системи»,
отримав диплом аналітика комп’ютерних систем (2005). Працював на
металургійному комбінаті «Азовсталь» у м. Маріуполі Донецької обл.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну
змушений був разом з дружиною та трьома дітьми у середині березня 2022 року
покинути рідне місто. Нині мешкає у Львові.
Малюванням захоплювався з дитинства, але мрії стати
художником не мав. Однак з цікавістю вивчав роботи видатних майстрів та
техніку їх живопису. Не маючи фахової художньої освіти, з 2011 року починає
серйозно займатися образотворчим мистецтвом. Працює у жанрі кубізму,
абстрактного мистецтва. В своїх роботах пропонує бачення навколишнього світу
через аналіз геометричних форм, а підписує їх коротко: «ПО».
Член Національної Спілки художників України з 2017 року.
Учасник всеукраїнських та міжнародних художніх виставок. Першу персональну
виставку презентував у Маріуполі в 2021 році. Багато його творчих робіт
залишилися там і подальша їх доля йому невідома. Але художник продовжує
займатися живописом. У липні 2022 року відбулася його персональна виставка «Рефлексії»
в галереї «ХотАртХол» у Львові в рамках проєкту «Україна після 24.02», на
якій він представив серію графічних та живописних творів у стилі кубізму,
більшість з них у чорно-білих тонах – на контрасті, з великою кількістю
гострих кутів. «Ця виставка – це рефлексії на події, які сталися зі мною та
моєю родиною. Картини – емоції, зображення мого внутрішнього стану, і я не
бачу тут жодної позитивної картини. Для мене війна – це трагедія, яка може
трапитись зненацька з кожною людиною», – розповідав художник на відкритті
виставки. А відомий львівський мистецтвознавець і культуролог Марко Сімкін,
який познайомився з художником на одному з благодійних аукціонів, де
відбувався продаж картин на користь дітей, які отримали інвалідність та
стали біженцями через війну, і на який Павло Пономаренко після пережитої
власної трагедії надав свою картину, зазначив під час презентації: «Твори
Пономаренка – це новий етап у розвитку кубізму в Україні. Художник не копіює
ані Пікассо, який був засновником кубізму, ані Малевича, Єрмілова, чи
Хвостенка-Хвостова. Павло має свій своєрідний впізнаваний стиль. Ця виставка
показує нескорений дух української нації. Це дуже важливо сьогодні й це є
колосальний прорив для нашого українського мистецтва. Зараз воно
відкривається по-новому й увесь світ дізнається про Україну через ці
трагічні події».
Персональні виставки митця презентувалися у м. Рівному (2022)
та м. Шостці Сумської обл. (2023), де художник у січні цього року брав
участь у мистецькій резиденції «АртШурф: Північ України», а також у м. Нова
Загора, Болгарія (2023).
Влаштувати виставку в художньо-меморіальному музеї Олександра
Осмьоркіна Павлу Пономаренку запропонувала його колега відома кропивницька
художниця Ольга Краснопольська. До речі, у Кропивницький він вже приїздив у
вересні 2016 року на відкриття виставки «Спадкоємці Куїнджі» з нагоди
відзначення 175-річчя з дня народження уродженця Маріуполя живописця і
педагога Архипа Куїнджі із приватного зібрання маріупольського колекціонера
Олександра Чернова в галереї «Єлисаветград», власник якої Микола Цуканов –
лауреат обласної премії в сфері образотворчого мистецтва та
мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна в номінації «мистецтвознавство
та історія мистецтв» (2016). Тоді ж художник і колекціонер були запрошені на
телепередачу «Ранкова кава» Кіровоградської обласної телерадіокомпанії, де
захоплено розповідали про художнє життя міста на узбережжі Азовського моря.
В експозиції виставки «Нерозказані історії» представлено
сорок один графічний аркуш Павла Пономаренка. Твори виконані акриловими та
гуашевими фарбами в авторській манері у 2022-2023 роках у Львові. Думки,
емоції, почуття, світобачення, філософські роздуми про людське буття в
реаліях війни, туга за морем і мирним життя, сподівання і впевненість в
тому, що розсудливість і творення життя переможуть мракобісся – все це
відображено художником в його улюблених кубічних формах відкритими
локальними кольорами. Особливу увагу привертають автопортрети митця – «Сумний
автопортрет» 2022 року, «Автопортрет» та «Селфі» 2023-го. Саме в них
відтворено весь спектр метаморфоз творчої особистості від розпачу і
глибокого болю до емоційно-психологічного відновлення попри всі пережиті
трагедії і втрату рідних, бо мистецтво лікує зранену душу і вселяє в неї
віру в життя. В одному з інтерв’ю на запитання журналістки – яким має бути
світ після війни, Павло Пономаренко не замислюючись ствердно відповів, що це
має бути любов.
Вражає відвертістю і авторський коментар виставки, надісланий
Павлом Пономаренком електронним листом куратору виставки Ользі
Краснопольській: «НЕРОЗСКАЗАНІ ІСТОРІЇ. Емоції. За допомогою цієї виставки я
пропоную відчути ті емоції, котрі відчували, я в цьому впевнений, багато
маріупольців. Умовно виставку можна поділити на дві частини - чорнобілу та
кольорову. Можна сказати, що ця виставка відображає мій стан в той чи інший
період часу, судячи за кольорами – чорно-білі роботи минулорічні, восени
22-го я почав робити вже щось кольорове: відрефлексовані події з моєю
родиною, містом та державою вилилися в чорно-білі роботи з додаванням
червоного. Але серед них є й позитивні чорно-білі роботи – це Львівські
трамвайчики. Загалом, це окрема тема, але ці роботи, на мій погляд, дуже
позитивні. Але нічого вічного не буває, то все ж я дозволив собі знов
експериментувати з формою за допомогою кольорів. Роботи абсолютно різні за
виглядом, але в них є одна загальна риса – кожна з них щось розповідає. Це
ті історії, котрі сталися вже тут у Львові зі мною та моїм оточенням. На
художника впливає багато чого – новини, оточуючі люди, загальна ситуація.
Тому мистецво, яке я знаю, суто суб’єктивне. Але все ж я пропоную зануритися
у виставку та відчути ті емоції, котрі відчував я, коли робив ці роботи: сум,
тугу, веселість, радість та взагалі позитив. На цьому я закінчу писати і
пропоную подивитися виставку. Всі роботи продаються. Дякую. З повагою, Павло
По. 19.08.2023» |
