Тематична виставка «Архітектурний колаж міста Кропивницького» присвячена 270-річчю міста, заснованому у 1754 році як Єлисаветград, яке у радянські часи називалося Зинов’євськ (1924-1934), Кірово (1934-1939) та Кіровоград (1939-2016), а нині носить ім’я видатного українського театрального діяча Марка Кропивницького.
    Це спільна мистецька акція художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна та художньої школи імені О.О.Осмьоркіна міста Кропивницького. Виставка влаштована в рамках двох музейних арт-проєктів «Галерея дитячого мистецтва», метою якого є популяризація кращих творів юних художників, та «Місто Кропивницький у фотооб’єктиві», який передбачає експонування світлин сучасних фотохудожників, що презентують історичну спадщину та висвітлюють життя міста Кропивницького та його мешканців.
    Художня школа у місті Кропивницькому створена в 1959 році, ім’я професора живопису Олександра Осмьоркіна було присвоєно їй у 1992 році з нагоди відзначення 100-річчя з дня його народження. Досвідчені викладачі професійно передають дітям свої знання з живопису, рисунку, скульптури, декоративного мистецтва та історії світової образотворчості. Учні школи є активними учасниками та дипломантами міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок-конкурсів, переможцями заснованого художньо-меморіальним музеєм О.О.Осмьоркіна та Кіровоградською обласною організацією Національної Спілки художників України за підтримки управління культури і туризму Кропивницької міської ради Художнього конкурсу «Молодіжна палітра» імені заслуженого працівника культури України Леоніда Бондаря, який понад двадцять років працював директором художньої школи. Серед випускників школи є відомі митці – члени Національних Спілок художників, архітекторів і майстрів народного мистецтва України, лауреати обласних премій у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна та в галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка.
    Основу експозиції тематичної виставки «Архітектурний колаж міста Кропивницького» складають двадцять творчих робіт з архітектурними краєвидами міста юних художників, віком від 14 до 16 років, виконаних у різних техніках – олівець, акварель, пастель, туш, лінер, а також декоративний колаж, під керівництвом викладачів Ірини Зантарії, Юлії Захар’їної, Олександри Кузнєцової, Володимира Плітіна, Олени Приймаченко та директора школи Ганни Тимофієнко. Чимало представлених малюнків відтворюють будівлі, споруджені за проєктами єлисавеградського зодчого Якова Паученка (1866-1914), які є окрасою архітектурного ансамблю історичного центру міста Кропивницького.
    Оригінальною складовою виставки є фотоматеріали з музейної колекції «Сучасне українське фотомистецтво». Це – форматні кольорові авторські світлини заслуженого журналіста України Ігоря Демчука та тематичні фотоколажі, створені заслуженим художником України Андрієм Надєждіним, які експонувалися в рамках музейного фотопроєкту до Дня міста «На перехресті вулиць Єлисаветграда – Кіровограда» у 2014-2018 роках, і на яких зображена архітектура міста від часів його заснування до сучасності. Результатом цього унікального мистецького проєкту став фотоальбом «Місто о п’яти іменах. На перехресті стилів та епох. Архітектурні образи міста Кропивницького у фотооб’єктиві Ігоря Демчука», надрукований у 2018 році видавництвом «Імекс-ЛТД» за підтримки Кропивницької міської ради в рамках програми розвитку культури і туризму, і вже втретє перевиданий, адже користується популярністю і має чималий попит як у кропивничан, так і гостей нашого міста, яке зачаровує своєю архітектурною самобутністю.
    Недаремно львівська мистецтвознавиця Ірина Магдиш в авторській книзі «Ар-Нуво. Стилі українського мистецтва ХХ століття», виданій у Києві в рік початку війни 2022-му, в розділі про наше місто і про його архітекторів «Кропивницький. Конкуренція за ар-нуво» зазначає: «Додаткові туристичні потяги все ще не їздять у напрямку Кропивницького, хоча це архітектурне Ельдорадо вже віднайдене гурманами… І Паученко, і Лішневський були прихильниками так званого «цегляного модерну»… Паученко застосовував традиції українського дерев’яного будівництва, оживляв фасади червоно-білою кладкою, вікнами різної форми, легкою асиметрією, складними дахами… Це була здорова конкуренція двох архітекторів, у якій виграло місто…».