Персональна виставка живописних
та графічних творів Катерини Косяк «Politptaha» презентує творчість
володарки Диплому Гран-прі Другого Бієнале наївного мистецтва та мистецтва
примітивізму «Велюровий кіт» імені Андрія Ліпатова до Всеукраїнського дня
працівників культури та майстрів народного мистецтва (9 листопада),
організованого художньо-меморіальним музеєм О.О.Осмьоркіним у 2022 році.
Катерина Косяк народилася у Києві 12 лютого 1984 року.
Живе і працює у м. Ірпінь Київської обл. Закінчила Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, факультет психології (2006).
Образотворчому мистецтву навчалася самостійно: в художніх майстернях Києва
(2006-2010), Онлайн-курс «Книжкова ілюстрація та дизайн» Litosvita (2021),
Майстерня Atelier 36 (2021-2022). Творчо працює в художніх стилях: символізм,
наїв, реалізм, магічний реалізм. Перевагу надає жанрам пейзажу та
натюрморту, захоплюється фігуративним мистецтвом. Мистецькі ідеї реалізує в
живопису, графіці, естампах. Творчі роботи знаходяться у приватних колекціях
в Україні та за кордоном.
Учасниця всеукраїнських, міжнародних та зарубіжних художніх
виставок: UPE (Ukrainian Print Exchange) – Український проєкт з обміну
принтами (2021); ХІ Всеукраїнська виставка-конкурс імені Георгія Якутовича
(2022); Tirana Internatiinal Graphics Bienale, Албанія (2022); «Між небом та
землею», Центр сучасного мистецтва Solvay 7, Краків, Польща (2022); «Незламна
Україна», Ржищівський археолого-краєзнавчий музей (2022); «Одного разу після»,
Галерея Image Point, Київ (2022); Виставка одного дня «Під час війни»,
куратор Саня Остер, Ужгород (2023); Благодійна художня виставка «В обіймах
нової весни» в Центрі культури «Вернісаж», Чернівці (2023); «Космогонія
сенсів», Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, Луцьк (2023).
Учасниця Першого та Другого Бієнале наївного мистецтва та
мистецтва примітивізму «Велюровий кіт» імені Андрія Ліпатова в
художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна, Кропивницький (2020, 2022).
Ось як художниця Катерина Косяк відверто характеризує свої
мистецькі пошуки: «Мій творчий шлях – це постійне бажання чистого
висловлення почуттів та думок у візуальних образах. Через колір, живопис
хочеться зануритись у мерехтливий та затишний світ, де можна відпочити і
набутись, ніби дитина на літніх канікулах в селі. Коли світ наповнений
дивними загадками, казками, істотами та стежинками у неосяжні краї. Але
поряд з мрійливим, кольоровим світом живе одночасно химерний, нуарний
графічний простір моєї творчості. Тут присутня напруга, сподівання або
навіть біль і відчай. Різкі, нервові форми підкреслюють стан. І це вже
доросла людина, яка приймає повноту світу у всіх його проявах. Символізм
образів, сплетених з міфичними архетипами на химерному підгрунті, створює
бажану емоційну напругу. Це портал у психо. Тому основними художніми
напрямками на сьогодні для мене стали – друкована графіка (ліногравюра, суха
голка, туш) та живопис і акварель. Графіка дозволяє для мене створити
особливий ландшафт, конструкцій чи деконструкцій, окремих елементів. Розбити
простір і час, перевести в символізм конкретні форми. І прогулятись
невидимим пілігримом у супроводі міфичних химер. Це внутрішній діалог на
вічні питання. Акварель та олійні фарби беруться тоді, коли повертається моя
внутрішня дитина, яка хоче мріяти та сподіватись, вірити і бачити мерехтіння
кольорів прекрасного світу. Бачити у ніби простих, буденних сюжетах
неймовірні історії. І жадібно нотувати їх через призму свого бачення. Адже
нема буденного світу».
Експозицію виставки складають сто дев’ять творчих робіт
Катерини Косяк, виконаних у 2019-2023 роках у різних техніках, жанрах та
мистецьких напрямках, які презентують багатогранний талант художниці,
сповнений постійного пошуку мистецької гармонії у відображенні сенсу
людського буття та духовного злету у вирі сучасних пристрастей. Її твори –
це окремий світ на межі живописної ілюзії та графічної реальності, насичений
символами та авторськими інтерпретаціями історичних легенд і народних
традицій.
«Politptaha» Катерини Косяк
Розглядаючи живописні сюжети
Катерини Косяк, ми стаємо свідками історій, які ненав’язливо пропонує нам
художниця. Делікатність, проникливість, внутрішня тиша – риси творчості, які
м’яко, але впевнено декларують, що перед нами цільна особистість з ознаками
тонкого художнього сприйняття. Твори, як елементи ланцюжка, ніби продовжують
історії один одного. Сплітаючись у ряд, вони занурюють глядача в душевний
світ художниці.
Акварельні та олійні роботи «Кіт у лісі», «Зимова прогулянка»,
«Велика подорож», «Друг», «На глибині», «Рибний день» поєднують в собі
мотиви флори та фауни, що беззаперечно надихають та відчутно живлять авторку
творчою енергією. Персонажі, з якими художниця знайомить глядача постають
перед нами реальними та нереальними одночасно. Тигри, птахи, коні, коти
мають силуети живих істот, але лише умоглядно дозволяють припустити їх
існування. Вони гуляють, споглядають, витають, живуть, розчиняючись в
ілюзорному світі, як акварельні фарби у воді, залишаючи різнобарвні сліди,
схожі на кольорові сни.
«Кольорові сни» – саме таку назву має один із акварельних
малюнків художниці. Дивлячись на сплячу дівчинку, ми подумки звертаємося до
сюжетів інших робіт авторки, де панує світ живої природи. Твори «Здоганялки»,
«Ангел у дощовому лісі», «Істоти» неначе барвистою стрічкою сновидінь
являють перед нами кадри «внутрішнього кіно» маленької героїні. В арсеналі
полотен олійного живопису Катерини Косяк є ще один «Сон», де поряд із дівчам
тихо дрімає кіт, а в нічне зоряне небо підноситься птах. Politptaha (політ
птаха) – ім’я, під яким Катерина Косяк в Інтернет-мережі презентує свою
творчість.
Наряду з природою, не менш промовисто у творчості художниці
звучить лейтмотив міста. Міське середовище відбивається в багатьох
акварельних та олійних роботах мисткині. Місто, як конгломерат думок, мрій і
творчих прагнень, знаходить вираження в ідеї створення циклу творів з
притаманним для художниці тяжінням до образів-символів, що відобразилося в
ліногравюрах та офортах, обертаючись новими формами. Там ми зустрічаємо вже
знайомих персонажів: тварин і птахів. І якщо в живописних роботах вони були
героями сюжетів-дій, то в графічному виконанні замінили дії собою,
перетворившись на символи. Таким чином, завдяки максимально чіткій,
лаконічній, переважно чорно-білій графічній мові, творчість художниці набула
нового сенсу. Живописні, часто описові, казкові сюжети доповнили лапідарні
композиції на білих аркушах.
Самотність, але не мізантропія, а самість, як поняття власної неповторності
через самоту, простежується в багатьох графічних роботах. Звідси в
композиціях багато поодиноких фігур і порожнеч. Офорти «Конструкція 1» та «Конструкція
2» продовжують тему відчуження та самоізоляції. Ніби відокремлені від
зовнішнього світу nepcoнажі творів «Чорний ліс», «Не там», «Чорний дощ», «Починається
дощ» нагадують самотніх епічних героїв, що несуть свою осібність на крилах і
німбах.
Маючи тонкий погляд на природу, вміло користуючись
композиційними засобами, художниця зачасту надає протилежного символічного
змісту творам із візуально спорідненими образами, яких ми зустрічаємо в
багатьох графічних аркушах. Графічні композиції «Нема часу» й «Трансформація»,
маючи схожі образи-складові, як своєрідний трансформер, подумки переходять
одна в одну, транслюючи нам, що в цьому світі все має початок і кінець, а
десь там за небокраєм, в неосяжних просторах – і своє продовження. Коли в
країні відбувається жорстока, загарбницька війна, «Нема часу» лунає, як
відчайдушний крик, наголошуючи на нещадності життя. А «Трансформація» дає
шанси вижити, переродитися, обрати напрямок і рухатися далі.
Під час війни все бачиться інакше. Коли порівнюєш себе до
війни й теперішню – в усьому вбачаєш її слід. Розмірковуючи про мистецтво чи
займаючись буденними, побутовими речами, навіть забувшись на деякий час,
сприймаєш навколишнє через призму наростаючого болю й утрат. Своє стійке,
закарбоване відчуття болю, що давно стало журбою народною, наскільки
спільною, настільки й величною, вже не викликає бажання сховатися чи
зцілитися, бо маючи зворотній ефект, додає наснаги вбачати в майбутньому
сенс. Так буває, коли в найтяжчу хвилину збільшується сила й швидкість,
втомлений мозок починає працювати, зростає творчий потенціал і з’являється
прагнення, яке формувалося роками.
Творчий порив призначений змінювати світ. Це доводило й
проголошувало багато видатних особистостей різних епох. «Нехитрий спосіб, не
завжди спрацьовує...» – напевно скаже хтось. Можливо, але єдиний шлях –
вірити й творити, для продовження пошуку сенсів, продовження початку. «Щоб
відчувати себе і наповнюватися, – мовить про себе художниця Катерина Косяк,
– а потім ділитися, спершу профільтрувавши зовнішній світ».
Щиро та безспосередньо дивляться на нас блакитні риби з
добірки її творів, лірично вирізняються пейзажі та улюблені натюрморти,
поряд з якими портретні обличчя, летючі магури, пантери, листозвір і чорні
силуети естампів, схожі на тіні, що люблять побазікати один з одним.
Фантасмагоричні, наповнені ніжністю та іронією, сумом і героїкою, вони
складають напрочуд дивовижну галерею мисткині самобутнього таланту, яка
великою низкою своєї творчості доносить глядачеві, що «буденного світу не
існує».
Оксана Журавель-Надєждіна
член Національної Спілки художників України, живописець,
лауреат обласної премії у сфері образотворчого мистецтва
та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна |
