Віртуальна виставка «Мистецькі мандри Андрія Надєждіна» присвячена 60-річчю з дня народження відомого українського митця заслуженого художника України Андрія Надєждіна.
    Надєждін Андрій Михайлович (19 червня 1963 року, м. Запоріжжя – 19 жовтня 2022 року, м. Кропивницький) – живописець, графік, мистецтвознавець.
Заслужений художник України (2013).
    Член Національної Спілки художників України (1990). Лауреат обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна в номінаціях «новітні спрямування» (2008) та «мистецтвознавство та історія мистецтв» (2010, 2019). Лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова (2015).
Нагороджений представленням на Міській Дошці пошани в номінації «Кращий діяч мистецтв» (2009).
    Закінчив Дніпропетровське державне художнє училище ім. Є.В.Вучетича нині Дніпровський театрально-художній коледж, відділення художнього оформлення, м. Дніпро (1986) та з відзнакою Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури України, факультет історії і теорії образотворчого мистецтва, кваліфікація «мистецтвознавець образотворчого мистецтва, критик», м. Київ (2004).
    Працював художником Художньо-виробничого комбінату Кіровоградської обласної організації Спілки художників України (1986–1992), викладачем Кіровоградської дитячої художньої школи ім. О.О.Осмьоркіна, нині Художня школа імені О.О.Осмьоркіна міста Кропивницького (1992–1995), провідним науковим співробітником художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна (1995–2022).
    Учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних та зарубіжних виставок. Персональні виставки в Кропивницькому в Художньому салоні Кіровоградської обласної організації НСХУ (1986, 1991, 1993), художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна (1996, 2001, 2008, 2015, 2018), Кіровоградському обласному центрі народної творчості (2015), літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого (2016, 2020), галереях «Західна» в м. Кропивницькому (2017) та «Наше місто» в м. Світловодську Кіровоградської області (2021).
    Твори зберігаються в Національному художньому музеї України, Дирекції виставок Міністерства культури України та Дирекції виставок Національної Спілки художників України в Києві, Музеї мистецтв, художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна, літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого в Кропивницькому, меморіальному музеї В.Івасюка в Чернівцях, Історичному музеї міста Кам’янське Дніпропетровської області, приватних колекціях в Україні та за кордоном.
    Автор оформлення творів літераторів Кіровоградщини, серед яких книги: Леонід Куценко «Dominus Маланюк: тло і постать» (2001), Петро Селецький «Осінній звір» (2002), збірка віршів Євгена Маланюка «Єдиним сном, єдиним болем…» з перекладами Олександра Архангельського (2013), Анатолій Черниш «Про сонечко, журавля, калину і букву Я» (2010), «Загадки, лічилки, скоромовки, примовки» (2012), «Загадки в картинках-розмальовках» (2014), Василь Даценко «Зеленая Брама: раскрытие легенды» (2015), історичні романи Микола Смоленчука «Білі бланкети» і «Смутна доба» (2015, 2016), Ольга Полевіна та Олександр Архангельський «Вінок сонетів» (2019), Наталія Смирнова «Лузер» (2019), збірка поезій Арсена Тарковського «Бенкет джмеля» з перекладами Світлани Орел (2020), Оксана Гольник «В пошуках голосу Марка Кропивницького» (2020) та багато інших.
    Автор мистецтвознавчих публікації у всеукраїнських періодичних фахових виданнях: журналах «Образотворче мистецтво», «Артанія», «Українська культура», «Музеї України», газеті «Культура і життя», місцевій пресі.
    Автор-упорядник альбомів видавництва «Імекс-ЛТД» в Кропивницькому: «Архітектурне мистецтво» та «Образотворче мистецтво» із комплекту фотоальбомів «Кіровоградщина у дзеркалі часу» до 75-річчя утворення Кіровоградської області (2013), «Місто о п’яти іменах. На перехресті стилів та епох. Архітектурні образи міста Кропивницького у фотооб’єктиві Ігоря Демчука» (2018) та серій каталогів художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна: «Лауреати обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна» (2013–2021) та «В майстерні художника» (2015–2021).
    Ініціатор заснування експозиційно-виставочного мистецького проєкту художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна «Бієнале наївного мистецтва та мистецтва примітивізму «Велюровий кіт» імені Андрія Ліпатова до Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва» (2020).
    Автор проєктів художнього оформлення експозицій: Музейної кімнати управління Служби Безпеки України в Кіровоградській області, Музею обласного управління МВС України в Кіровоградській області, Археологічного музею Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка, Кімнати-музею Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, Народного музею «Музей визволення Кіровоградщини», Відділу природи Кіровоградського обласного краєзнавчого музею.
    Експозицію пам’ятної виставки «Мистецькі мандри Андрія Надєждіна» складають двадцять вісім живописних та графічних творів заслуженого художника України Андрія Надєждіна з музейної колекції «Сучасне українське образотворче мистецтво» різних років виконання, які живописець особисто дарував до фондів музею, в якому неодноразово презентував свої персональні виставки.
    Виставку доповнюють книги, художнє оформлення яких виконав заслужений художник України Андрій Надєждін, з його дарчими підписами музею, буклети і каталог персональних виставок в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна, книжка-буклет з авторськими віршами та малюнками Андрія Надєждіна (1995), а також фото музейних мистецьких подій – вручення обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна (2008, 2010, 2019), презентації персональних виставок – «Виставка творів Андрія Надєждіна» (1996), «Відлуння степу» (2008), «Художні метаморфози Андрія Надєждіна» із серії «Лауреати обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна» (2015), «Відбитки часопростору» (2018) та тематичної виставки «"Єдиним сном, єдиним болем…" Поезії Євгена Маланюка в ілюстраціях заслуженого художника України Андрія Надєждіна» до 120-річчя з дня народження письменника-земляка, сотника Армії УНР Є.Ф.Маланюка та 100-річчя Української Народної Республіки (2017).
    Особливу увагу привертають журнали «Степ» (2021) з авторською статтею Андрія Надєждіна «Нефантастичні казки мого дитинства, або Як я став художником» та «Образотворче мистецтво» (2018) і «Persona» (2018) зі статтями кропивницького мистецтвознавця заслуженого журналіста України Броніслава Куманського «З погляду вічного» про творчість заслуженого художника України Андрія Надєждіна.
    Творчість Андрія Надєждіна сповнена загадок, символів та знаків. Його мистецький світ для інтелектуалів, які цікавляться історичним минулим, намагаються зрозуміти сучасне життя й за можливості спробувати передбачити прийдешнє. «Я є представником українського романтичного символізму нової хвилі, що народилася в 90-х роках ХХ століття», – саме так завжди характеризував себе художник. Його доробки поетичні, і це не дивно, бо й сам писав вірші, як він казав, «словотворив». Захоплення поезію та літературою в цілому, глибоке відчуття мистецтва слова давала йому можливість успішно реалізовуватися як ілюстратору. В його композиціях багато янголів і цьому також є авторське пояснення: «Мої ангели – спостерігачі Всесвіту, шукачі пригод в світі людей. Взагалі, так як вони довго живуть в нашому часопросторі, то думаю, навчилися спати, їсти, співпереживати людське життя, стали схожими на нас, а як інакше. В 2014 році, як реакція на трагічні події неоголошеної війни на сході нашої держави, народилася нова серія «Ангелів кулі не минають», в якій люди і янголи, душі загиблих і живих виступають як одне ціле». Проблеми, яким він намагався надавати філософського осмислення в образах своїх творів – мікро- та макрокосмос особистості, її взаємозв’язок з оточуючим життям і природним середовищем, місце художника в суспільстві, проблеми війни та миру, буття людини у неосяжному всесвіті.
    В буклеті своєї персональної виставки в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна в 1996 році Андрій Надєждін написав: «Ми стукаємо в зачинені двері Невідомості. Казав Господь: «Стукайте і вам відчинять». А може вони вже відчинені, може, це страх порогу невідомості тримає їх на замку. Невідомість – притягуюча і відштовхуюча, вона манить людину потребою пізнання і лякає страхом непевності майбутнього буття. Кожний день ми відчиняємо двері в майбутнє, відчуваючи щемливу радість пізнання. І в той же час розчаровуємося, що питань з’явилося більше, ніж відповідей. І знову стукаємо в двері, йдучи по вічному колу життя».