25 червня 2018 року в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна відбулася презентація тематичної виставки «Я живу, як все життя лише мріялось…», присвяченої 65-й річниці від дня смерті видатного художника і педагога Олександра Осмьоркіна.
    О.О.Осмьоркін відійшов у вічність 25 червня 1953 року, сповнений надії та віри в непоборну силу мистецтва, під час праці над етюдом «Пльоскове», який нині разом з його автопортретом 1951 року, став одним з головних експонатів тематичної виставки.
    «Я живу, як все життя лише мріялось…» - ці слова з листа художника Олександра Осмьоркіна 1952 року не випадково стали назвою розгорнутої експозиції, адже, незважаючи на звинувачення у формалізмі та розв’язану кампанію морального і фізичного цькування, безкінечний судовий процес - обставини, що довели художника до важкої смертельної хвороби, в його житті були і дні радості, а світ він сприймав реалістично, віддаючи данину його потужній животворній силі. До кінця свого життя він був відданим мистецтву і як згадував його єлисаветградський товариш А.М.Нюренберг: «У цей важкий творчий час він писав тільки радісні, насичені оптимізмом полотна. Жодної похмурої песимістичної роботи. Про четвертий інсульт мені розповідала його дружина Надя. Сталося це вранці, коли він писав чудовий незабутній і останній пейзаж. Він помер з пензлем у руці, як і хотів…»
    Символічно, що саме в цей день до музею завітали студенти художньо-графічного відділення мистецького факультету Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка під керівництвом старшого викладача члена НСХУ та НСМНМУ Лариси Кулініч. Виконуючи завдання літньої практики, вони робили зарисовки інтер’єру та історичного фасаду будівлі музею, а ще зацікавлено прослухали розповідь провідного наукового співробітника музею заслуженого художника України Андрія Надєждіна не лише про останні роки життя та творчості професора живопису О.О.Осмьоркіна, а й про його пленерні студіювання. Так, саме під час виходів на природу з керівником Вечірніх рисувальних класів Єлисаветградського земського реального училища Ф.С.Козачинським, О.О.Осмьоркін створив прекрасні етюди «Околиця Єлисаветграда» та «Спиртзавод в Єлисаветграді» (1910-1911), а пізніше, коли став викладачем Московського художнього інституту ім. В.І.Сурікова, і сам возив студентів на практику - кримські етюди «Ранок. Крим. Кози» та «Кримський етюд з тополями» (1938-1939), які нині є окрасою меморіальної експозиції музею.
    І хто знає, можливо серед молодих людей, що сьогодні малювали архітектурні оздоби будівлі музею, криється поки що невідома нам видатна особистість чиї начерки чи етюди також в майбутньому поповнять музейні зібрання, стануть новою мистецькою історією. Так відбувається культурна переємність поколінь.